Футбол – король спорту, і це правило не потрібно доводити. Всі закони і статути ФІФА кажуть: “Футболіст повинен грати за ту збірну своєї країни, в якій народився”. Але ніхто не скасовував зміни того самого громадянства, і таких випадків в історії короля спорту чимало. Сказати однозначно, чи це добре – неможливо. Певне, з якої сторони поглянути. Звісно, якщо талановитий гравець отримує нове громадянство і грає за збірну іншої країни, то збірна, яку він залишив, у програшній ситуації. Тож сьогодні спробуємо дізнатися чи втратила збірна Канади гравця, або ж отримала на його позицію когось краще? Далі на iedmonton.
Знайомтеся: Даніель Марсіу Фернандеш!
25 вересня 1983 року у родині португальця і чехословачки в Едмонтоні народився Даніель Фернандеш. Щоправда, недовго музика грала в Альберті, і найближчим часом після народження родина перебралася за 1000 кілометрів до Вест Ванкувер. Хай би там як далі, але перші футбольні юні кроки Даніель зробив в Канаді саме в провінції Британської Колумбії виступаючи до 2000 року в складі “Ванкувер Вайткепс”.
Першим натяком на те, що голкіпер змінить громадянство було підписання контракту з найтитулованішим клубом Португалії “Порту” де провів 2 роки.
Хоча страж воріт і виступав в стані португальців, та все ж викликався до лав молодіжної збірної Канади до 20 років, але на цьому, на жаль, був фінал.
Перебуваючи з 17 років на батьківщині свого тата, напевно вже тоді воротар виношував ідею зі зміни громадянства, і вся канадська історія закінчилася тим, що Даніель дебютував за національну збірну Португалії 5 червня 2007 року у віці 23 років.
Ера португальця
Щоб не нагромаджувати читачеві низку цифр і назв, простіше сказати, що за період після отримання паспорта громадянина країни вина Даніель встиг за 15 років професійної кар’єри змінити 13 клубів. Щоправда, їх було менше, та в деяких, уродженець Едмонтона грав по кілька разів. Більш ніж на два роки Даніель не затримувався, хіба що, винятком з правил стали лише “ПАОК” (Греція) і “Твенте” (Нідерланди), де голкіпер затримався на 5 і 4 років відповідно.
Можна додати, що футболіст встиг об’їздити чимало країн в пошуках кращої кар’єри, серед яких Іспанія, Німеччина, Румунія, Голландія, Норвегія, США і т.д.
Здебільшого Даніель їздив по орендах, але й були випадки, коли гравець підписував повноцінний контракт з футбольним клубом, серед яких вищезгадані клуби з Греції і Нідерландів.
За свою футбольну клубну кар’єру провів 254 матчі, в яких дозволив суперникам вразити рамку воріт понад 200 разів, і ця цифра є приблизною.
Що ж стосується матчів за збірні, то тут цифра є куди меншою і становить 10 поєдинків, з яких 6 було проведено саме за збірну Канади до 20 років і по 2 матчі за юнацьку і національну збірну Португалії.
Якщо ж бути прискіпливим до цифр, то всесвітньо відомий ресурс “Transfermarkt”, який є найавторитетнішим виданням, де оцінюються футболісти, повісив Даніелю цінника в межах 25-30 тисяч євро у 2000-х роках. Відверто кажучи, для численних клубів Європи ця сумма є абсолютно підйомною, і для багатьох футболістів ця цифра є тижневим гонораром.
Кумедним фактом з життя футболіста є те, що у нього є повноцінний тезка, який народився в Барселоні і навіть 3 роки встиг пограти в Україні в складі київського “Арсеналу” і донецького “Металурга”, але то не більше ніж просто співпадіння.
Що стосується турнірів, в яких брав участь голкіпер, то це здебільшого були внутрішні чемпіонати. В єврокубках провів лише 1 матч в кваліфікації до Ліги Європи, та і то трапилося, коли то була вимушена заміна.
То ж судити чи то втрата для канадського футболу або ж ні – судити вам, ми лише навели статистичні дані, які для когось будуть мати 2 сторони медалі, але все одно шкода, що цей безсумнівно талановитий футболіст так мало часу провів там, де народився.
