Завдяки еміграції людей з Карибських островів, в Едмонтоні утворилась велика карибська громада. Ці люди своїми вчинками, роботою зробили великий вклад в розвиток Едмонтона. Більше на сайті iedmonton.
Як відбувалась еміграція?
У 1950 році едмонтонська преса писала, про те, що дуже багато рейсів щодня в міжнародному аеропорті привозить громадян з Карибського басейну. З аеропорту виходять люди з великими валізами в руках, в очах яких жевріє надія на краще життя.
До Едмонтона найчастіше емігрували особи зі складної Карибської зони – британських, іспанських, французьких територій. Народи колоніальної спадщини, креоли, мулати. Всіх їх пов’язувало одне – рішучість, виживання.
Карибські чорношкірі люди протягом століть робили великий внесок у створення чорношкірої спільноти Канади. У 1960 році федеральні еміграційні обмеження послабили. Це стало новим стимулом для еміграції з Карибського басейну. Закон про еміграцію, який було прийнято у 1960 році, зменшив акцент в національності й расовій еміграції.
Тоді було запроваджено бальну систему для освіти та набуття професійних знань. Вона привабила багато громадян Карибського басейну. Коли зі змінених еміграційних правил вилучили расову дискримінацію у 1960 році, Канада прийняла понад 60 тисяч осіб з країн Карибського басейну.
Сотні нових емігрантів обирали місцем проживання західні канадські міста і провінції.
Чим займалися, де працювали карибські емігранти в Едмонтоні?
Підлітки влаштовувалися навчатися на університетські курси, освоювали програми. Жінки працювали домашніми робітницями в заможних родинах. Чоловіки з островів, де виробляють нафтохімічну продукцію, які мали технічні навички, знаходили собі роботу за фахом.
Стосовно проживання новоприбулих, то шукали недороге житло в університетських районах Едмонтона: Mill Woods, Londonderr. Деякі люди скаржились за осудження і негативне ставлення едмонтонців. В місцевій газеті навіть була опублікована стаття під назвою “The Color Question”. В ній йшлося про те, що студента емігранта Френсіса Сема вигнали зі студентського гуртожитку, бо він був чорношкірим.
Студентам з Карибського басейну, які вступили навчатися до Альбертського університету, пощастило отримати окремий будинок в головному кампусі. В будинку поселилося 30 студентів емігрантів, які ділилися одне з одним їжею, грошима.
Студенти з цього братства створили багато щорічних заходів на базі Альбертського університету. Щоб показати свою культуру, історію, вони проводили «Західноіндійський тиждень», бойз-бенди, утворювали музичні гурти, проводили кіно, танці.
На їхні вистави, фільми, збиралися люди різних національностей, які жили в Едмонтоні. Це був гарний спосіб створити певну культуру, показати канадській громадськості загалом, якою є карибська культура.
У той час, коли карибські канадці залишили свій слід в інших частинах Канади, новостворена едмонтонська громада прагнула закріпитися в різних сферах: освіті, політиці, спорті.
Внесок карибської громади в Едмонтон
Люди з Карибських островів зробили великий внесок в культуру і мистецтво Едмонтона. Яскравий цьому приклад щорічний карибський фестиваль – Cariwest. Ритми та культура Карибського регіону досить швидко просувалися і почала популяризуватися в Едмонтоні.
Кілька громадських організацій було створено для сприяння розвитку громади – Рада канадців африканської та карибської спадщини (ССАСН). Карибська жіноча мережа сприяє навчанню та розвитку жінок. Інші проєкти та організації створені за ініціативи карибської молоді продовжують існувати, щоб і далі навчати наступні покоління канадців культурі й мистецтву.
