Канадський грип приніс дуже багато біди не тільки едмонтонцям, але і в цілому всій Канаді. Канадські солдати ледве вижили в окопах в роки Першої світової війни. Про те, як лютував грип, та якими методами з ним боролися, читайте далі в статті на iedmonton.
Як все було?
Восени 1918 року в Едмонтоні лютував смертоносний грип, який майже паралізував всю країну. Школи, церковні установи, розважальні заклади – все це закривалося. Бізнес був зруйнований, лікарі перевантажені. На піку грип був настільки страшним, що трунарники і могильники не встигали, а катафалків просто не вистачало. Скрині вивозили на кладовища в легкових авто і вагонах. Кожна смерть була трагічною і мала свою історію.
Артур Бартон із Манітоби пішов до армії у віці 14 років і помер 1918 року, за кілька днів до закінчення війни. Лейтенант Гаррі Геллівел з Едмонтона захворів під час вербування собак в Альберті. Його дружина підхопила хворобу, коли годувала хворих людей на грип, і померла. Галлівела проінформували про її смерть. Містер і місіс Куїнн з Монреаля та їхня мала дитина померли в той самий день.
Іспанський грип став однією з найбільших епідемій в історії. В Едмонтоні від грипу тоді померло 30 тисяч людей за місяць. Цей штам вбивав багатьма способами, найчастіше він викликав ускладнення – пневмонію. Людина помирала від того, що її легені згорали.
Перші симптоми, та як лікували
В альбертських архівах є інформація про те, що пандемія була неминучою. Крім того, в них є багато інформації про лікування. Канадський лікар Леві писав, що потрібно було кілька днів витратити на спостереження за хворою людиною. Таким чином дізнавалися чи людина сильно застудилася, чи у неї грип. Грип розпочинався з певних симптомів а саме:
- Головний біль.
- Озноб.
- Кашель.
- Лихоманка.
- Біль у кістках, м’язах.
Найбільш вразливими були люди похилого віку. Лікар з Квебеку Робертсон описав жахливі симптоми в журналі Канадської медичної асоціації за 1919 рік. Лікар писав, що під час першого огляду він помітив у свого пацієнта червоні очі, ніс був закладений, язик вкритий густою, білою плівкою. Шкіра гаряча, волога. З плином часу у хворого почала виділятися велика кількість мокроти з кров’ю, пальці посиніли. Пацієнт важко дихав і саме від порушення дихання, він помер.
Особливо важливою в лікуванні була ізоляція хворої людини, таким чином лікарі мали змогу зупинити активне поширення грипу в місті. Людям було заборонено збиратися в церквах, магазинах і подібних місцях. В архівах є досить цікава інформація, в якій писали про той факт, що цей грип скоротив Першу світову війну, бо захворіло і померло багато солдатів, причому з двох сторін. Вони, повертаючись додому, привозили з собою грип.
З початку спалаху епідемії грипу в Едмонтоні ніякої профілактичної вакцини і лікування не було. Лабораторії працювали день і ніч, щоб виготовити вакцину. Для лікування симптомів і розповсюдження грипу було вжито деяких заходів. При ацидозі лікарі рекомендували лужні препарати у вигляді соди, цитрату поташу або вапняної води і молока. Помірні дози героїну використовували при кашлі і безсонні, а для очищення ШКТ – лікарі рекомендували вживати сольовий розчин. Аспірин запропонували людям як варіант лікування грипу.
Зневірені едмонтонці вдавалися до прийому камфори, навіть до проносних, хоча лікарі стверджували, що це марно. Важливим для знеболювання був і алкоголь. В старих газетах, які тоді виходили в Едмонтоні, можна знайти багато інформації від місцевих підприємців, які рекламували власну продукцію в якості захисту від грипу. Насправді, ту продукцію тоді ніхто не перевіряв на якість, тому 100% впевненості в її ефективності містяни не мали.
