Едмонтон, центр провінції Альберта. Регіон, що має свою культуру і чималу та щедру історію. Наше місто подарувало світові низку великих імен, серед яких Майкл Джей Фокс, Ерік Джонсон, Альфонсо Дейвіс і багато інших відомих особистостей. Але одна справа, якщо мова йде про одну людину, а інша, якщо це цілий колектив. Створити команду і майже століття триматися разом – справа не з легких. Механізм, де кожна людина, як окрема деталь, які з часом потрібно замінювати, або ж ремонтувати, щоб колектив видавав свої максимальні потужності. Більше на сайті iedmonton.
Історія “Ескімосів”
Кожен мешканець нашого міста хоч раз у житті прогулювався “112 Авеню”, або ж “Стадіум Роад” і на відстані витягнутої руки бачив могутні габарити 56 тисячного “Стадіону Співдружності”, який здебільшого був домівкою “есок”, протягом кількох десятиліть.
Задовго до появи героїв нашої бесіди у 1860 році, наша країна почала грати в регбі, який найближчим часом набрав шаленої популярності.
На мапі Альберти, у місті Едмонтон в 1949 році жовто-зелених кольорів стало трішки більше. Народилося “немовля”, яке вирішило присвятити своє життя абсолютно недитячому виду спорту “Канадський футбол”. Правила гри, безумовно, більшості відомі, де дві команди на смарагдовому газоні у складі 12 гравців мають занести овального м’яча у залікову зону, або ж ворота, що в кінці поля.
Першою назвою майбутніх багаторазових чемпіонів була “Eskimos”. Деякі джерела свідчать, що з 1895 року у місті існував колектив зі схожою назвою “Edmonton Eskimos”, але то інша історія.
Історично так склалося, що за 4 роки до появи команди, в 1945 році, з’явився колектив “Калгарі Стампедерс”, якому у майбутньому судилося стати найзатятішим опонентом “ескімосів”.
Юність і доросле життя
Вже через 5 років жовто-зелені досягнули перших суттєвих успіхів і таким чином продемонстрували свої амбіції і претензії на майбутні звитяги. З 1954 по 1956 роки тричі поспіль святкували чемпіонство у найпрестижнішому турнірі Канади “Кубку Grey”, але це був лише перший дзвіночок.
Другий успішний етап у турнірі стався в період з 1978 по 1982 роки, коли гравці команди 5 років поспіль здіймали над головами Кубок Чемпіонів.
У минулому столітті ще було кілька звитяг, а в новому тисячолітті – у 2015 році. На той момент єдиним колективом, хто мав трішки кращі показники, був “Toronto Argonauts”. В той час у “жовто-зелених” було 14 звань чемпіонів, а в “аргонавтів” 17 титулів.
Цікавим моментом в історії “зелено-жовтих” є те, що номер, ім’я і роки виступу гравця, які стали видатними викарбовано на бетоні, що відділяє газон стадіону і нижню чашу арени.
Норман Квонг, Біл Сміт, Дональд Гетті, Пітер Лугід – всіх цих особистостей поєднує дві речі, а саме – політична діяльність на теренах Альберти і виступи за “Ескімосів” у різні часові проміжки.
Що ж стосується арени, то з 1949 по 1978 роки домашньою ареною “ЕЕ” був “Стадіон Кларка”, але після цього домівкою клубу незмінно став “Стадіон Співдружності”.
Команді належить рекорд Північної Америки, який, як мінімум на початок нового тисячоліття, так ніхто й не перевершив. Він полігав у рекордній кількості проходжень до стадії плей-оф у кількості 34 разів.
На десерт перейдемо до прізвиська клубу – “ескімоси”, що викликало неоднозначні відгуки, особливо у 20-х роках ХХІ століття, коли почали вважати це ймення образою народів інуітів, які проживали на території земної кулі, і в Канаді зокрема, на початку 2010-х років. 2020-го року через численні дискусії клуб був змушений змінити назву “Ескімоси” на “EE”Football Team”.
Назви назвами, але клуб дійсно має багату історію і свої традиції та легенди. Тисячі вболівальників, що завжди несамовито підтримують своїх улюбленців, є тому яскравим підтвердженням і хочеться сподіватися, що нових сторінок у книзі “ЕЕ” буде дедалі більше і писати ми їх будемо разом.
