Зі звучанням саксофона не зрівняється жоден із музичних інструментів. Здивувати людину грою на гітарі можливо, але ще більше подиву і захвату викликає вміння грати на саксофоні. Звісно кожен інструмент по своєму звучить круто і милозвучно, та саксофон це саме той, який на кілька миттєвостей дозволяє слухачу нібито відірватися від землі і віднестися в інший світ. Більше на сайті iedmonton.
Історія саксофона
Назва інструмента не звалилася засновникам з небес, адже його засновником виступив Адольф Сакс, який запатентував конструкцію і свій винахід ще у далекому 1842. Звідси висновок, що історія інструмента налічує 2 століття, і це точно не межа.
Щоправда, першою назвою інструменту був “мундштучний офіклеїд”.
Вперше, де пролунав саксофон був оперний оркестр. Та якщо вже остаточно закрити тему заснування музичного інструмента, то Адольф Сакс вперше сконструював 14 різновидів саксофона.
Історія свідчить, що найуспішнішими виконавцями у жанрі джаз, блюз були такі відомі постаті як Чарлі Паркер, Джон Колтрейн, Лестер Янг, Коулман Хокінс, Уейн Шортер та інші. Безсумнівно, що у світі існують мільйони тих, кого потрібно вважати найкращими, і з одним із них ми сьогодні познайомимося. Серця мешканців Едмонтона він має гріти тим, що це наш земляк, який хоч і не народився, але жив у нашому місті і не тільки він.
Єнс Ліндеман
Одразу ставимо крапку: “Ні, це не брат Тіля Ліндемана із гурту Рамштайн”.
Майбутня зірка і наш напівземляк народився в місті Пайне, Німеччина, у 1966 році. З часом разом з родиною перебралися до Канади і оселилися в Едмонтоні.
Грою на трубі Єнс почав захоплюватися у віці 13 років.
Першим викладачем був трубач Едмонтського симфонічного оркестру Елвін Лоурі. Далі здобував освіту в Університеті МакГілла в Монреалі і Нью-Йорку.
1992 рік можна вважати стартом солідного самостійного плавання, яке було насиченим, з різноманітними штормами і тайфунами, місцями штилем, але далі по черзі.
Саме того року Єнс тріумфував в Празі і Флориді і в 1993 році у Мюнхені на різноманітних фестивалях.
1996 року став учасником достатньо відомого духового камерного ансамблю, лауреатів премії “Греммі” “Джуно”, “Canadian Brass”. В цьому колективі Єнс замінив Фреда Мілса і в 2001 році, як це буває нерідко наш герой почав сольну кар’єру. Виступав на одній сцені з відомими оркестрами Азії, Європи і Америки.
Цікавим фактом є те, що наш земляк отримав найвищу цивільну нагороду країни “Орден Канади”.
Свого часу викладав у багатьох університетах нашої Батьківщини і Альберти зокрема.
Окремо виділимо сторінку життя Єнса, яка трапилася у 2006 році, коли нашого земляка було признано Особистістю року британським журналом “The Brass Herald”.
Двічі був номінований на премію “Ґреммі” .
Та ось він 2005 рік, що був згаданий на початку. Того року Альберта святкувала своє 100 річчя, на який завітала сама її Величність Королева Єлизавета, для якої особисто і виступав наш герой.
Звісно, що це абсолютно не повний перелік всіх досягнень і виступів нашого земляка разом з відомими оркестрами і колективами світу. З цікавинок можна додати, що Єнсу вдалося записати кілька сольних компактів.
Безумовно, героя нашої розмови можна занести до тієї обойми відомих і славетних трубачів і саксофоністів світу, які досягли неабиякої слави завдяки своєму таланту.
Єнс Ліндеман зовні дещо схожий до соліста “Рамштайн” Тіля Ліндемана, та крім зовнішності навряд що поєднує нашого з брутальним фронтменом.
Крім всіх перемог і досягнень, статусів і нагород, Єнс досягнув дуже важливого, а саме – шани в нашому місті і Канаді зокрема, хоч і народився в іншій державі, та все ж ми його рахуємо за нашого хлопця.
