Так склалося історично, що найвідомішими дитячими авторами у світі вважаються Ганс Крістіан Андерсен, Брати Грімм, Льюїс Керрол, Астрід Ліндгрен, які безсумнівно залишили у світовій літературі свій дитячий слід. Книжки цих авторів і донині можна зустріти в книгарнях світу, які розлітаються зі швидкістю світла. Детальніше на iedmonton.
Та бувають і рідкісні випадки, коли світові автори запам’ятовуються далеко не за тими творами, які вони подарували світові, а виключно за їх життєві сторінки. Однією з таких є наша землячка Флоренс Емілі Дагдейл, що мала хист до написання дитячих творів, а запам’яталася далеко не своїми творіннями для дітлахів, а дещо іншим витвором.
Життєпис Емілі Дагдейл
З’явилася на світ майбутня письменниця 12 січня 1879 року. Батько був директором школи. “Навчатися і ще раз навчатися”, таким було кредо батьків Емілі, і це не дивно у світлі професії батька письменниці.
Цікаво, що під час навчання батьки платили їй 20 пенсів за тиждень.
Разом з сестрою відвідували школу для дівчат і завдяки батьку вже у 18 років Емілі була в ній викладачем.
Перша зустріч Емілі і Томаса Харді відбулася, коли письменниці було 26 років. Можливо сучасному поколінню не особливо відомо ім’я Томаса, тож наші об’єктиви дещо переведемо на нього.
Томас Харді
Славетний письменник вікторіанської епохи, драматург, представник філософсько-моралістичної лірики і натуралізму. Народився 1840 року, на 39 років раніше Емілі Дагдейл. Найвідомішими творами письменника вважають “Джуд непомітний” і “Тесс із роду д’Ербервіллів”. Більшість творів письменника написані прозою.
Повертаючись до Емілі, після зустрічі з Томасом вона перестає викладати і починає писати, та, звісно, у всьому допомагає письменнику, який на той час вже був одруженим.
У 1912 році у світ вийшла перша книга письменниці “Книга пташенят”, над якою Емілі працювала разом з Томасом і того ж року відійшла у інший світ дружина письменника Емма. Ця подія розв’язала повністю руки молодій дівчині, яка й без того була “по вуха” закохана в письменника. Вся ця історія увінчалася весіллям, що відбулося через рік, а саме у 1913 році.
Оточення Томаса звісно не були прихильниками таких стосунків, де різниця сягає 39 років.
Дещо згодом з’явилася інформація про те, що свого часу Томас писав вірші для колишньої дружини Емми, щоб хоч якось бути чистим перед самим собою і не відчувати докорів сумління. Та всі ці рядки різали серце Емілі без ножа.
Коли у віці 87 років Томас пішов з життя, наша землячка настільки перейнялася трагедією, що їй потрібен був лікар. І саме тоді рідні і друзі Томаса, побачивши щирість почуттів, перейнялися тим, що відбувається, і почали спілкуватися з Емілі і її родиною.
Достеменно невідомо, коли то сталося, але значиться, що Емілі стала автором посмертної біографії про свого коханого, яка увійшла в історію світової літератури під назвою “Життя Томаса Харді”, яка вкотре підтвердила щирість почуттів Емілі до Томаса.
Подейкують, що “Життя Томаса Харді” частково написав сам письменник, та левова частка належить саме нашій землячці.
Так вийшло, що дитяча письменниця увійшла в історію не лише дитячим твором, а й своєю, далеко не дитячою історією життя.
Історія пам’ятає мільйони випадків нерівних шлюбів або історій кохання, коли один доросліше іншого на кілька років, а то і десятиліть, що нерідко призводило до трагедій і сумних фіналів.
Ця історія швидше нас вчить, що не потрібно соромитися своїх почуттів і боятися різниці у віці. Класики колись сказали: “Коханню всі віки покірні” та історія Емілі і Томаса яскраве тому підтвердження. Але якщо так і станеться, варто бути готовим до боротьби за своє щастя.
