Рендалл Стаут – один із найцікавіших архітекторів кінця 20 – початку 21 століття, чиї роботи вирізняються сміливістю, емоційністю та діалогом з природою. Рендалл Стаут заснував власне архітектурне бюро та прославився проєктами, які поєднують інноваційні технології, природність та екологічність. Він є автором неймовірної будівлі Художньої галереї Альберти, тому назавжди увійшов в архітектурну історію Едмонтона. У цій статті на iedmonton розповімо про його шлях та про інші музеї, над якими він працював.
Історія життя Стаута
Рендалл Стаут народився у Ноксвіллі. Він народився у сім’ї вчительки природничих наук та працівника молочного заводу. Стаут здобув освіту в Університеті Теннессі. Після цього він працював в Адміністрації долини Теннессі та продовжив навчання в Університеті Райса. Пізніше архітектор працював у компаніях «Skidmore» та «Merrill».
У 1989 році він переїхав до Лос-Анджелеса в офіс «Gehry Partners». Він був старшим архітектором у компанії та працював там над такими проєктами, як Музей дизайну у Вайлі-на-Рейні та Концертний зал Уолта Діснея у Лос-Анджелесі.
У 1996 році він заснував власну однойменну фірму та одразу отримав кілька замовлень у Німеччині. Спочатку це були проєкти середнього розміру, як комунальні підприємства та енергетичні електростанції. Ці будівлі стали місцевими пам’ятками, а їх авангардні форми показували прогресивний підхід установ. Можна сказати, що на цих будівлях Стаут експериментував та навчався перед своїми великими проєктами.
Стаут помер від раку у 2014 році. На момент своєї смерті він був доцентом архітектурної школи Університету Невади. У нього залишився мати, сестра, брат, дружина Джоель та троє дітей. Стаут лікувався від раку протягом 2 з половиною років і весь цей час продовжував ходити до офісу, щоб завершити роботу над мостом для пішоходів через річку Трініті у Форт-Ворті.
Великі роботи Стаута
Рендалл Стаут здобув міжнародну славу завдяки створенню кількох унікальних музеїв. Він був плідним музейним дизайнером та консультантом. Окрім Художньої галереї Альберти в Едмононі, він також створив Музей мистецтв Хантера у Чаттанузі. Стаут створив будівлю, яка дійсно здається живою. Її форми нагадують рухи річки Теннессі, яка протікає поруч. Алюмінієві панелі на фасаді відбивають світло, що створює ефект «живої будівлі».
Музей мистецтв Таубмана у Роаноку – ще один приклад архітектурної роботи Стаута. Стаут виріс неподалік і завжди підкреслював зв’язок і цього музею з природою регіону: хвилеподібний дах та градієнтні лінії фасаду, які повторюють силуети гір.
Інститут візуальних мистецтв Абромса-Ен – це ще одна відома робота архітектора. Будівля має виразну форму з численними виступами. Центральний атріум наповнений природним світлом і служить ядром будівлі, а навколо нього розташовані галереї, класи, лекційні зали. Попри незвичайну форму будівлі, її фасади не нав’язливі, а ніби відкриті до міського простору та інтегрують музей у ландшафт і повсякденне життя міста.
У 2005 році Стаут виграв конкурс на проєктування Художньої галереї Альберти. Працюючи над проєктом, Стаут надихнувся полярним сяйвом. Він створив конструкцію, яка нагадує бурхливе енергетичне поле. Він часто знаходив натхнення у природі та нерівних природних формах. Наприклад, у потертих від негоди стінах каньйонів і гір. Всі його споруди теж виглядали дуже природно. «Він вірив в архітектуру як у духовне покликання, а не просто у професію», – сказала про нього Марсі Гудвін з фірми «M. Goodwin Museum Planning». Стаут працював з Марсі над десятком проєктів.
Погляд на архітектуру
Рендалл Стаут вважав, що архітектура має здатність виходити за межі відомих архітектурних стилів та створювати емоційні враження. У роботі над усіма музеями він прагнув подарувати відвідувачам різноманітні та свіжі враження. Коли відвідувачі стикаються з чимось новим в архітектурі, вони не можуть покладатися на свої знання про архітектурні стилі. Дослідження таких будівель вимагає глибшої особистої реакції. Можемо з впевненістю сказати, що Стауту вдалося вразити багатьох відвідувачів мистецьких музеїв його авторства.
При цьому Стаут вважав, що історія архітектури важлива, тому що вона кваліфікує архітектуру минулого не лише як науку про будівництво, а як мистецтво, яке має ширші цілі. Сам Стаут захоплювався едмонтонським Басейном Хемінгуея. Він вважав, що це приклад чудової дизайнерської майстерності.
На стиль Стаута сильно вплинув митець Річард Серра, який у своїх роботах досліджував питання простору, а також реакцію людини на різні простори. Роботи Серра залучають людей своїм масштабом та композицією. Так само працює й архітектура Стаута.
Підсумовуючи, Рендалл Стаут залишив після себе архітектурну спадщину, яка вражає своєю філософією. Його будівлі — не просто функціональні об’єкти, а живі організми, які пробуджують у відвідувачів купу емоцій. Стаут бачив архітектуру як форму мистецтва, що має викликати реакцію, надихати та змінювати простір.