29 Січня 2023

Хокеїст збірної Канади з українським прізвищем

Related

Історія про волонтерство едмонтонця Браяна

Простий чоловік з добрим серцем Браян родом з Едмонтона...

Берда Фуллер: життя, присвячене людям

Берда Фуллер – жінка, яку знають за межами Едмонтона...

Лікар Роберт Баррелл – засновник нанотехнологій в лікуванні опіків і ран

Лікар Роберт Баррелл відомий не тільки в Едмонтоні, Альберті,...

Розелла Бйорнсон – жінка підкорювач неба

Розелла Бйорнсон - відома жінка в галузі авіації Альберти....

Тяжкий шлях до успіху винахідника Генрі Бергена

Генрі Дж. Берген - відомий винахідник Альберти. Колись він...

Share

Хокей – гра сміливих, могутніх і кремезних чоловіків, які не чули про страх і біль. Не нами написана цитата: “В хокей грають справжні чоловіки”, і з цим висловом ще ніхто не сперечався. Десятиліттями збірна Канади вважалася фаворитами будь-яких міжнародних змагань, яка на початок ХХІ століття була 21-разовими чемпіонами світу. Більш того “Maple leaves” завжди була на перших щаблях світового хокейного рейтингу, нерідко обіймаючи першу стрічку найкращих. Приємно розуміти, що наше місто зробило свій внесок у ці звитяги, хоча б згадати таких видатних особистостей як Рейн Уітні, Колін Сміт та інші. Та ще більш приємно, що серед всіх цих джентльменів є ім’я, яке має українське коріння. Та перед тим маленький екскурс до хокею Едмонтона. Більше на сайті iedmonton.

Факти і цифри

Серед всіх професійних і аматорських клубів нашого міста найвідомішим, звісно, є “Едмонтон Ойлерз”, що був заснований у 1972 році. Та як би нам не було від того сумно, але герой нашої бесіди не грав за місцевий, хоч і дуже титулований колектив. Лишень додамо, що базувався цей клуб завжди на “Роджер Плейс” і подейкують, що об’єкт нашої бесіди, все ж, свого часу був на цій арені. Єдине, що поєднує вищезгаданий клуб і нашого героя, – це те, що сам клуб народився всього на 1 рік раніше самого гравця з однойменного міста. 

Знайомтеся, Річард Матвійчук!

5 лютого 1973 року в Едмонтоні, Альберта, народився Матвійчук Річард Доріанович – майбутня зірка “NHL” і одна з найвидатніших постатей канадського хокею. Стосовно українського прізвища, то достеменно не зазначається, скільки років родина Річарда проживала в Канаді, та точно відомо, що батьки спортсмена проживали вже чимало років в нашому місті. Можемо лише припускати, що пращури нашого земляка свого часу перебралися до Канади, та, на жаль, це не зазначається в жодному із джерел.

Шлях майбутнього володаря кубка Стенлі розпочався у юному віці: в 16 років 1989 року, в юніорському хокейному клубі Західної хокейної Ліги “Саскатун Блейдз”. Біло-сині кольори даного клубу Річард захищав, поки спортсмену не виповнилося 19 років, та надалі розпочався професійний шлях там, де мріють виступати всі починаючі хокеїсти.  

“NHL” і драфт “NHL”

Багато в чому визначальним для Річарда стала щорічна подія в NHL, що має назву “Драфт”. На цьому заході імениті клуби обирають собі хокеїстів, які стали вільними агентами і знаходяться на етапі свого становлення. Звісно, що клуби підписують собі тих, хто має потенціал. Так 22 червня 1981 року на одному з таких заходів було обрано нашого земляка колективом із США “Міннесота Норт Старз” із Блумінгтона. Це була перша сходинка Річарда в великому хокеї.

Наступними були такі сходинки, як:

  • “Каламазу Уінгз” (1993-1994)
  • “Даллас Старз” (1994-2005)
  • “Нью Джерсі Девілз” (2005-2007)
  • “Лоуелл Девілз” (2007-2008)

15 років тривала кар’єра гравця Річарда Матвійчука. За часи виступів в “NHL” він зіграв 919 матчів, і прийшов час повісити ковзани на цвяхи, після чого зазвичай починається тренерська нива. Так сталося і з нашим земляком. Та нагадаємо, що кубок Стенлі спортсмен завоював у 1999 році за часів виступів за “Даллас Старз”.

Що ж стосується тренерства, то у 2012 році він став керманичем “Аллен Американс” і у 2014 році очолював “Міссурі Маверікс”. 

Неможливо не згадати те, що вдалося Річарду і одягати форму національної збірної Канади з відомим кленовим листком, що наводить жах на багатьох суперників у світі. 

Все своє життя хокеїст грав на позиції захисника, за що здобув нагороду “Біла Хантера”. ЇЇ володарем Річард став ще на початку свого шляху, захищаючи кольори “Саскатун Блейдз”.

З однієї сторони приємно, що ця особистість народилася у нашому рідному Едмонтоні, а з іншої – виникає гіркота, що Річард провів професійну кар’єру навіть не в Канаді. Але хтозна, який курс був би у дороги нашого земляка, якби він залишився на Батьківщині. Те, що вона повернула б в іншу сторону, сумнівів немає. Тож просто варто порадіти за Річарда і за кожного з нас, що ми є його земляками, а він – нашим. 

.,.,.,.