В Едмонтоні є багато районів, один з найбільш розвиненіших – Колдер. Залізниця поклала початок цього району, вона і залишається його основним джерелом життя. Колдер став першим в Едмонтоні, куди прибували потяги з емігрантами. Далі на iedmonton.
Зв’язок бізнесмена Колдера з районом
Історія цього району бере свій початок з 20 століття, коли GTPR (Тихоокеанська канадська залізниця) побудувала в окрузі свою будівлю, ремонтну майстерню та маневрові майданчики. Восени 1908 року розпочали роботу над проєктом вартістю 10 000 доларів. Люди, які займалися будівництвом залізниці, розмістилися в невеликих наметах біля щойно прокладених рейок.
Після відкриття залізниця GTPR забезпечувала роботою 200 осіб. Першу її будівлю побудували у 1909 році. Тоді в West Edmonton прибули перші роздрібні торговці.
Селище West Edmonton заснували в липні 1910 року, в серпні відбулося засідання радників, завдяки якому заснували першу в окрузі пресвітеріанську школу.
Х’ю Колдер був одним з тих, хто зробив великий внесок у ранній розвиток району. Він заснував у Лабрадорі першу лісову компанію. Колдер також брав участь у зведенні залізниці GTPR, купував і продавав землю. Крім цього, чоловік працював олдерменом.
У 1910 році Колдер викупив 160 акрів землі в селі West Edmonton і відкрив компанію Calder Land Company. У 1911 році едмонтонська газета опублікувала рекламу. В ній йшлося про те, що село є майбутнім місцем промисловості. На той час тут побудували 45 будинків, 3 церкви, школу, провели телефонні лінії.
Далі в оголошенні зазначалось, що в West Edmonton проклали нові дороги: Грейс Берта, Нотр-Дам, Агнес. Головна магістраль, яка зараз 127 Авеню, називалася Брандон — Авеню.
Компанія Колдера пропонувала 644 ділянки (224 долари за 1 акр землі). Всього 58 доларів був перший внесок, решту можна було сплатити протягом 2 років під 7% річних. Продажі землі йшли жваво, і за кілька місяців у новому селищі проживало понад 400 осіб.
Розвиток району
В 1912 році відбувся активний розвиток Едмонтона. Компанія Колдера вийшла на ринок Бронкса. За 3 дні вони змогли продати 1200 земельних лотів. З великим попитом на землю в West Edmonton ціни різко зросли, і до кінця року за 1 акр землі в цьому районі люди платили 400 доларів. У 1912 році громаду офіційно зареєстрували як West Edmonton, але місцеві жителі її називали «Колдер», і ця назва прижилася.
У 1913 році в газеті Edmonton Daily Capital сповістили про розвиток подій. В статті йшла мова про те, що West Edmonton за останні три роки продемонстрував великий розвиток. Із села він перетворився на район, в якому мешкає багато людей. Крім того, тут працюють промислові підприємства, які забезпечують заробітну плату в розмірі 35 000 доларів.
Попри те, що промисловість в Колдері розвивалась, сучасних зручностей тут, таких як: електрика, водопровід, каналізація, автобусне сполучення не було. У 1915 році газета «Едмонтонський бюлетень» писала, що є гостра потреба в зручностях. Люди з великою надією чекають того часу, коли в районі проведуть електричне освітлення, міське водопостачання.
Ця заява спонукала Х’ю Колдера вести переговори з владою Едмонтона, щоб приєднати район до міста. Угоду уклали лише в 1917 році. Попри це, міський доброустрій тривав багато років.
У 1950 році всі дороги в Колдері були остаточно заасфальтовані. У 1953 році тут зробили функціональну каналізаційну систему. Крім того, в цьому році Північна і Східна частини району були поділені. Землі цих районів використали для створення невеликих парків, які тоді були популярними елементами дизайну.
Сучасний район Колдер охоплює село West Edmonton, Елм-Парк. Давньою пам’яткою цього району є готель «Довер», на будівництво якого витратили 50 тисяч доларів.
Ще однією давньою пам’яткою цього району є крамниця «Орбека». Учні школи Колдера тікали з уроків, щоб купити тут собі цукерки. Магазин «Орбека» мав гарну репутацію, і в ньому був найбільший вибір солодощів у Колдері.
