Льодова арена – саме те місце, де фізично відчувається холод, але тільки не для тих, хто народився в Канаді, адже для кожного нашого краянина саме хокей на тій самій прохолодній арені є тим чинником, який зігріває душу. Історично, саме наша збірна Канади навіювала страх на своїх суперників і частково завдяки саме уродженцям Едмонтона, про одного з яких ми сьогодні й побесідуємо, і безсумнівно ця особистість заслуговує кілька хвилин нашої уваги. Детальніше на iedmonton.
Марсель Комо
Майбутній славетний тренер народився в родині керівників мережі магазинів сільськогосподарської техніки “Massey Ferguson” Еміля і Аніти Комо 1 березня 1952 року в Едмонтоні. Щоправда, батьки проживали у Понока, де і пройшли юні роки майбутнього хокеїста, тренера, і саме тут хлопчик зробив перші кроки в хокеї. Дрібний хокей і шорт-стоп стали для юнака першими сходинками у спорті.
Юність і становлення гравця
Забігаючи наперед, можна порівняти всю спортивну кар’єру зі смачною стравою, в якій чимало інгредієнтів, і кожен наступний смачніший за попередній. Та після цієї страви подають ще одну і виявляється, що ця була просто легким салатом.
Першим інгредієнтом у професійній кар’єрі юного хокеїста став юніорський клуб “Ponoka Stampeders”. На момент підписання контракту Марселю виповнилося всього 18 років. Того сезону спортсмен залишив 42 автографи у воротах суперників і став найкращим за цим показником.
Того ж сезону встиг зіграти 11 матчів у стані “Edmonton Oil Kings” і потішити земляків виступами за колектив з рідного міста.
Щоб не тішити майбутні очікування читача скажемо, що жодної гри в NHL, як гравець, Марсель не провів.
Основним інгредієнтом у тій страві є 11 років проведених у складі “Saginaw Gears”, в складі яких двічі ставав кращим гравцем сезону. Крім того, саме за ці роки спортсмен встиг стати володарем трофеїв Лео Ламурьо і Джеймса Гатчена, які визначають кращих у міжнародній хокейній лізі.
Шлях гравця Марсель закінчив у віці 31 року, в 1983 році, в стані “Maine Mariners”, клубі, що проіснував достатньо мало часу на хокейній мапі Америки, і того ж року наш земляк повісив ковзани на цвяха, та, здається, все тільки починалося.
Напрямок NHL
Не встиг шлях тренера розпочатися, як знову спортивне життя почало бити ключем, і першим викликом долі для Марселя став клуб, чия структура йому була загалом знайома, а саме “Saginaw Gears”, яким він вже віддав 11 років свого життя дещо раніше.
Екватор століття і рік за роком, крок за кроком, наш герой, невідомо як, встигав отримувати нові сюрпризи і приємні виклики, які неодмінно приймав і блискавично виконував свою місію.
“Calgary Wranglers”, “Saskatoon Blades”, “Laval Titan”, “Peterborough Petes” – і це ще не весь список колективів, яким пощастило перейняти досвід від нашого, безсумнівно талановитого земляка. Додамо, що з кожним клубом Марсель досягав успіхів, і випадків фіаско не було зафіксовано, а якщо й траплялося, то докорінно на ситуацію то не впливало.
Крім того, що наш герой, почавши шлях тренера в 1981 році, встиг передати свій досвід сотням молодим чоловікам і виграти численні трофеї, як командні, так і особисті, ближче до кінця ХХ століття примудрився досягти того, чого не зміг, як гравець, а саме – стати бойовою одиницею NHL і стати керівником одного з клубів найвидатнішої хокейної ліги світу.
Для самих прискіпливих читачів повідомимо найвидатніші сторінки Марселя, які можна перераховувати годинами, та найвидатніші з них спробуємо виділити:
- Тренер року Канадської хокейної ліги
- Тренер Чемпіон світу серед юніорів 1996 року
- Двічі тренер року
І, напевно, на цих трьох китах певне варто зупинитися, адже якщо згадати кожен наступний, з нього витікає ще один і так далі, тож на цьому список регалій нашого земляка краще закінчити.
На самому початку ми попереджали, що історія Марселя Комо нагадуватиме смачну страву, де кожен інгредієнт тішить рецептори. Будемо відвертими, що такі страви хочеться куштувати все більше, але шкода, що їх не так багато. Тож, чекатимемо наступної подачі, а поки що: “Смачного!”
